Наявнiсть чи вiдсутнiсть мiж сторонами
матерiальних правовiдносин нiякою мiрою не вiдбивауться на єх
правовому становищi.
З урахуванням того, що до моменту розгляду справи не мож-
на мати вiрогiдного судження про сторони як учасникiв матерi-
альних правовiдносин, багато авторiв стверджують, що сторони
- передбачуванi учасники спiрних матерiальних правовiдносин.
Така постановка питання суперечить законодавству. Чинне ци-
вiльне процесуальне законодавство не мiстить норм, у яких ця об-
ставина була б врахована i якимось чином мала вплив на право-
вий статус сторiн. Навпаки, ст. 105 ЦПК дозволяу зробити про-
тилежний висновок. Вiдповiдно до цiує статтi суд, встановивши
пiд час розгляду справи, що позов предявлений не тiую особою,
якiй належить право вимоги, або не до тiує особи, яка повинна
вiдповiдати за позовом, може за згодою позивача, не припиня-
ючи справи, допустити замiну первiсного позивача або.вiдло


i


- __________Сторони в цивiльному процесi
дача належним позивачем або вiдповiдачем. Якщо позивач пь
згоден на замiну, позбавити неналежного позивача чи вiдповiда-
ча можливостi брати участь в цивiльному процесi суд не може.
Таким чином, основне в характеристицi сторiн те, що вони у
учасниками правового спору, переданого для розгляду суду.
У кожнiй цивiльнiй справi завжди двi сторони: позивач i
вiдповiдач. Позивач - особа, яка звернулася до суду за захистом
свого порушеного чи заперечуваного права або iнтересу, що охо-
роняуться законом. Не дивлячись на те, що в передбачених зако-
ном випадках справа може бути почата не тiльки позивачем, про-
курором, органами державного управлiння, профспiлками, дер-
жавними пiдприумствами, закладами, органiзацiями, колгоспами
чи кооперативними органiзацiями, єх обуднаннями, iншими гро-
мадськими органiзацiями, окремими громадянами, позивачем
завжди у громадянин чи юридична особа, на захист прав яких
порушено цивiльну справу.
На вiдмiну вiд позивача вiдповiдач - це особа, яка, на дум-
ку позивача, порушила чи заперечила його субуктивнi права чи
законнi iнтереси. Вiдповiдач притягауться до справи в звязку з
позовною вимогою, яка предявляуться до нього. При цьому зго-
да вiдповiдача на притягнення його як такого не обовязкова.
Оскiльки сторони - це особи, спiр мiж якими повинен вирi-
шити суд, то з цього випливау такий практичний висновок: ци-
вiльний процес може виникнути лише при наявностi двох сторiн
(позивача та вiдповiдача); якщо позивач не називау вiдповiдача,
що порушив його право, процес виникнути не може. Позивач та
вiдповiдач, так би мовити, персонiфiкують цивiльну справу.
Згiдно iз ст. 137 ЦПК позовна заява повинна мiстити точну на-
зву позивача i вiдповiдача, єх мiсце проживання або знаходжен-
ня, змiст позовних вимог. Якщо суддя встановив, що цих правил
не дотримано, то вiн не може прийняти заяву про порушення
цивiльноє справи й повинен прийняти ухвалу про залишення за-
яви без руху (ст. 139 ЦПК).
Якщо позивач чи вiдповiдач вибувау з процесу й процесуаль-
не правонаступництво неможливе, то справа не пiдлягау розгля-
довi всудах (п. 1 ст. 227 ЦПК).
Стан спору про цивiльне право мiж сторонами приводить до
того, що сторони у носiями протилежних юридичних iнтересiв.
Цi iнтереси можна охарактеризувати як намагання сторiн отри-
мТягєiевнi блага шляхом судового пiдтвердження наявностi
70 Глава V
вiдповiдних прав чи вiдсутностi визначених обовязкiв, а також
отримати рiшення певного змiсту (про задоволення позову чи про
його вiдмову).
Юридична заiнтересованiсть сторiн структурована. Розрiзня-
ють матерiально-правову й процесуальну заiнтересованiсть пози-
вача та вiдповiдача. Матерiально-правова заiнтересованiсть пози-
вача виражауться в прагненнi отримати те благо, яке принесе
йому судове рiшення (набуття субуктивного права, припинення
правовiдносин тощо). Матерiально-правова заiнтересованiсть
вiдповiдача виражауться в бажаннi отримати судове рiшення про
вiдсутнiсть у нього будь-яких зобовязань перед позивачем (зобо-
вязання передати речi, звершити дiю, не повязану з передачею
майна тощо). Процесуальна заiнтересованiсть сторiн полягау у ба-
жаннi отримати рiшення про задоволення позову (для позивача)
або у вiдмовi у позовi (для вiдповiдача). Як видно, за характером
юридична заiнтересованiсть позивача i вiдповiдача однотипна, а
за змiстом - рiзна, оскiльки iнтереси позивача та вiдповiдача пря-
мо протилежнi, але в цiлому єє можна охарактеризувати як заiнте-
ресованiсть, що носить особистий характер.
Юридична заiнтересованiсть сторiн вiдмiнна вiд заiнтересо-
ваностi прокурора, органiв державного управлiння, профспiлок,
державних пiдприумств, установ, органiзацiй, колгоспiв, грома-
дян, якi, як i сторони, у особами, що беруть участь у справi, i
можуть на пiдставi ст. 5 ЦПК звертатися до суду за захистом прав
та iнтересiв iнших осiб. Заiнтересованiсть цих осiб мау тiльки
процесуальний, а не особистий матерiально-правовий характер.
Викладене у пiдставою для пiдсумкового висновку про те, що
сторони в цивiльному процесi - це особи, правовий спiр яких
вирiшууться в судi, якi мають юридичну заiнтересованiсть у ре-
зультатах справи, надiленi комплексом цивiльних процесуальних
прав та обовязкiв, необхiдних для захисту своєх прав та закон-
них iнтересiв, а також для здiйснення судовоє дiяльностi.
2. Процесуальнi права та обовязки сторiн
i-Цивiльне процесуальне законодавство надау сторонам
широкi процесуальнi права i покладау на них обовязки.
Як особи, якi беруть участь у справi, сторони згiдно iз ст. 99
ЦПК мають право знайомитися з матерiалами справи, робити з
них витяги, одержувати копiє рiшень, ухвал, постанов таиншйх


Сторони в цивiльному процесi


документiв, що у у справi, брати участь у судових засiданнях, по-
давати докази, брати участь в єх дослiдженнi, заявляти клопотан-
ня та вiдводи, давати уснi й письмовi пояснення судовi, подава-
ти своє доводи, мiркування та заперечення, оскаржувати рiшен-
ня i ухвали суду.
Стаття 103 ЦПК передбачау процесуальнi права, якими надiленi
тiльки сторони. Позивач вправi протягом усього часу розгляду спра-
ви по сутi змiнити пiдставу або предмет позову, збiльшити або змен-
шити розмiр позовних вимог або вiдмовитися вiд позову. Вiдповi-
дач мау право визнати позов повнiстю або частково. Сторони мо-
жуть закiнчити справу мировою угодою на будь-якiй стадiє процесу,
вимагати виконання рiшення, ухвали, постанови суду.
Процесуальнi права сторiн рiзноманiтнi, i тому доцiльно згру-
пувати єх залежно вiд змiсту таким чином: права, повязанi з са-
мостiйним визначенням обсягу захисту своєх прав та iнтересiв;
права, повязанi з використанням процесуальних засобiв захис-
ту; права сторiн на можливiсть добиватися перевiрки законностi
i обгрунтованостi судового рiшення й права, повязанi з приму-
совим виконанням рiшень.
Маючи процесуальнi права, сторони зобовязанi добросовi-
сно ними користуватися (ст. 99 ЦПК). На сторону, яка недобро-
совiсно заявила безпiдставний позов, або розпочала безпiдставний
спiр проти позову, або систематично протидiяла правильному i
швидкому розглядовi та вирiшенню справи, суд може покласти
оплату на користь другоє сторони винагороди за фактичну втрату
робочого часу вiдповiдно до середнього заробiтку, але не бiльше
5 процентiв вiд задоволеноє частини позовноє вимоги. Причому
винагорода може бути присуджена i з тiує сторони, на користь
якоє виноситься рiшення.
У сферi доказування кожна сторона повинна довести тi об-
ставини, на якi вона посилауться як на пiдставу своєх вимог i за-
перечень (ст. ЗО ЦПК). Суд зобовязаний вжити всiх передбаче-
них законом заходiв до всебiчного, повного i обуктивного зя-
сування дiйсних обставин справи, розяснити права i обовязки
сторiн (ст. 15 ЦПК).
У справi про стягнення коштiв на утримання (алiментiв) на
вiдповiдача лягау обовязок зявитися в суд, якщо останнiй виз-
нау це за необхiдне (ст. 174 ЦПК).
Особа, яка просить про виклик свiдка, повинна зазначити його
прiзвище, iмя та по батьковi, мiсце проживання та обставини, що
72 Глава V
вiн може ствердити (ст. 43 ЦПК). Такий же обовязок лежить на
сторонах при заявi клопотання перед судом про витребування вiд
iнших осiб письмових та речових доказiв (статтi 47, 53 ЦПК).
Вiдповiдно до закону сторони користуються рiвними проце-
суальними правами, але можливiсть користування рiвними проце-
суальними правами не означау, що сторони користуються винят-
ково однаковими правами. Рiвноправнiсть сторiн означау рiвнi
можливостi використовувати процесуальнi засоби захисту. Пози-
вач мау право змiнити пiдставу чи предмет позову, збiльшити чи
зменшити розмiр своєх позовних вимог, врештi-решт може вiдмо-
витися вiд позову. Вiдповiдач, природно, таких прав не мау. В той
же час у вiдповiдача у права, специфiчнi для нього: вiн може визна-
ти позов повнiстю чи частково, а також заявити зустрiчний позов.
3. Процесуальна спiвучасть
iгiдно iз ст. 104 ЦПК позов може бути предявлений
спiльно кiлькома позивачами або до кiлькох вiдповiдачiв. Кож-
ний з позивачiв або вiдповiдачiв щодо другоє сторони виступау
в процесi самостiйно.
Огiє
Для визначення сутi процесуальноє спiвучастi мають значен-
ня також статтi 208 та 144 ЦПК. Вiдповiдно до ст. 208 ЦПК суд,
постановляючи рiшення на користь кiлькох позивачiв або проти
кiлькох вiдповiдачiв, повинен зазначити, в якiй частинi рiшен-
ня стосууться кожного з них, або вказати, що вiдповiдальнiсть
чи право стягнення у солiдарним. Вiдповiдно до ст. 144 ЦПК
суддя мау право постановити ухвалу про обуднання в одне про-
вадження кiлькох однорiдних позовних вимог за позовами од-
ного й того ж позивача до того ж самого вiдповiдача чи до
рiзних вiдповiдачiв або за позовами рiзних позивачiв до одно-
го й того ж вiдповiдача.
Таким чином, хоча в законi i не дано поняття спiвучастi, в
ньому мiстяться принциповi характеристики iнституту, що роз-
глядауться, а це дозволяу при систематичному тлумаченнi назва-
них та iнших статей ЦПК дати характеристику спiвучастi.
На основi аналiзу наведених статей ЦПК можна сказати, що
ознакою процесуальноє спiвучастi у множиннiсть осiб на сторонi
позивача чи вiдповiдача. На початковiй стадiє дослiдження про-
блем спiвучастi в цивiльному процесi спiвучасть визначалась як
множиннiсть осiб на сторонi позивача чи вiдповiдача, якуасть
Сторони в цивiльному процесi 73
в одному й тому ж процесi декiлькох позивачiв чи декiлькох
вiдповiдачiв.
Однак для спiвучастi характерно також те, що це така мно-
жиннiсть осiб на сторонi позивача, при якiй право вимоги кож-
ного iз спiвпозивачiв у самостiйним, тобто право вимоги одно-
го позивача iснуу поряд з правом вимоги iншого, так само, як i
обовязки вiдповiдати на позов iншого вiдповiдача. Тому важли-
вою ознакою спiвучастi у наявнiсть у декiлькох позивачiв чи вiдпо-
вiдачiв у справi однакових за спрямованiстю матерiально-право-
вих вимог чи юридичних обовязкiв. Ця ознака дозволяу вiдрiзня-
ти процесуальну спiвучасть вiд iнших видiв участi множинностi
заiнтересованих осiб: вiд участi третьоє особи, яка заявляу са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, другого вiдповiдача i додатко-
вих вiдповiдачiв, коли не утворюуться процесуальна спiвучасть.
Нарештi, ще однiую ознакою процесуальноє спiвучастi у те,
що вона можлива тiльки при умовi, коли вимога декiлькох пози-
вачiв чи вимоги до декiлькох вiдповiдачiв заявленi для спiльно-
го розгляду в одному провадженнi в момент порушення справи,
чи якщо суддя при пiдготовцi справи до судового розгляду обуд-
нуу для розгляду в одному провадженнi декiлька однорiдних
позовних заяв в позовi одного й того ж вiдповiдача чи до рiзних
вiдповiдачiв, чи по позову рiзних позивачiв до одного й того ж
вiдповiдача, а також якщо у випадках, передбачених законом, суд
(суддя) притягне до справи спiвучасникiв.
На основi сформульованих положень процесуальну спiвучасть
можна визначити як участь в одному й тому ж процесi декiлькох
позивачiв чи вiдповiдачiв, iнтереси яких не суперечать один одному.
Процесуальну спiвучасть прийнято класифiкувати за видами.
Залежно вiд того, на чиуму боцi виникау спiвучасть, вона подi-
ляуться на активну, пасивну та змiшану.
Якщо в справi беруть участь декiлька позивачiв i один вiдпо-
вiдач, то тут у активна спiвучасть. Всi учасники такоє спiвучастi
називаються спiвпозивачами. У спiвпозивачiв завжди спiльнi
iнтереси по вiдношенню до вiдповiдача. Така спiвучасть мау
мiсце, наприклад, при предявленнi кiлькома спадкоумцями по
закону позову до спадкоумця про визнання заповiту недiйсним
та при витребуваннi майна, що належить спадкоумцям.
У тих випадках, коли в справi декiлька вiдповiдачiв i один по-
зивач, мау мiсце пасивна спiвучасть. Всi вiдповiдачi називають-
сясрiввiдповiдачами. Наприклад, Л. звернулася з позовом до К.


74 Глава V
та В. про визнання недiйсним договору купiвлi-продажу 1/2 час-
тини будинку i про переведення на неє прав та обовязкiв покуп-
ця. Спiввiдповiдачi при пасивнiй спiвучастi повязанi з позива-
чем протилежними матерiально-правовими iнтересами.
Змiшана спiвучасть мау мiсце лише тодi, коли на сторонi по-
зивача i вiдповiдача виступау група осiб з протилежними iнтере-
сами. Наприклад, Н. 3., С. 3. та i. К. предявили позов до Киє-
вського заводу <Укркабель>, виконкому Шевченкiвськоє Ради
м. Киува та до Ч. про визнання недiйсним ордера, виданого ос-
танньому, i надання єм житлового примiщення, що звiльнилося2.
Особливiстю активноє процесуальноє спiвучастi у те, що вона,
як правило, можлива тiльки з iнiцiативи спiвпозивачiв. Можливi
спiвпозивачi в справi повиннi повiдомлятися судом про те, що в
провадженнi суду знаходиться конкретна цивiльна справа, в яку
вони можуть вступити як спiвпозивачi. Не можна визнати пра-
вильним твердження, що спiвпозивачi можуть притягатися до
справи без врахування єх думки. Наприклад, iнколи рекомен-
дууться в справах, повязаних з обмiном житла, притягати як
спiвпозивачiв осiб, якi пропонують своє варiанти обмiну. Але це
суперечить закону, принципу диспозитивностi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80