https://wodolei.ru/catalog/unitazy-compact/ 
А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


2) якщо позивач не згоден на замiну неналежного вiдповiда-
ча iншою особою, суд може притягнути цю особу як дру-
гого вiдповiдача.
При замiнi неналежних сторiн суд повинен винести мотиво-
вану ухвалу. Процесуальнi дiє, вчиненi неналежними сторонами,
не у обовязковими для осiб, якi вступили в процес, i справа пiсля
замiни неналежних сторiн розглядауться заново.
Не дивлячись на досить певну та чiтку регламентацiю замi-
ни неналежноє сторони належною, суди допускають помилки в
застосуваннi законодавства.
Так, вiдповiдно до закону справи про позбавлення батькiвсь-
ких прав розглядаються судом за заявою державних чи громадсь-
ких органiзацiй, одного з батькiв, опiкуна (пiклувальника), а та-
кож за позовом прокурора. В деяких справах суди не врахвува-


Сторони в цивiльному процесi
ли щ положення й порушували такi справи за заявами органiзацiй,
що не у належними позивачами: районних лiкарень, вiддiлiв охо-
рони здоровя, товариських судiв, iнспекцiй у справах непов-
нолiтнiх тощо. Наприклад, народний суд Пустомитiвського рай-
ону Львiвськоє областi розглянув справу про позбавлення бать-
кiвських прав за позовом опiкунськоє- ради при райвиконкомi.
Опiкунськi ради - громадськi органи, згiдно з дiючим про них
Положенням не у юридичними особами та не надiленi правом
предявлення позову.
У судовiй практицi у випадки припинення судами провад-
ження в цивiльних справах, якi повязанi iз захистом права влас-
ностi, хоча необхiдно було провести замiну неналежного вiдпо-
вiдача або притягти до участi в справi спiввiдповiдачiв. Так,
пiсля порушення за заявою прокурора цивiльноє справи про ма-
терiальну вiдповiдальнiсть працiвницi птахофабрики зясувало-
ся, що в заподiяннi збиткiв винна адмiнiстрацiя, однак суд про-
вадження в справi припинив на пiдставi листа, пiдписаного ди-
ректором фабрики, де повiдомлено, що сума збиткiв списана.
Тим часом, суду слiд було б, не приймаючи вiдмови вiд позову,
притягнути керiвника органiзацiє чи iнших посадових осiб, вин-
них у заподiяннi збиткiв, як належних вiдповiдачiв, а справу не
припиняти.
5. Процесуальне правонаступництво
Згiдно iз ст. 106 ЦПК в разi вибуття однiує з сторiн в
спiрному або встановленому судом правовiдношеннi суд допус-
кау у всiх стадiях процесу замiну вiдповiдноє сторони єє правонас-
тупником.
Сторона може вибути з процесу з рiзних причин: у звязку зi
смертю (громадяни), в звязку з реорганiзацiую (юридичнi особи).
Вiдповiдно до статей 197 та 201 ЦПК в зобовязаннi може мати
мiсце уступка вимог позивача й переведення боргу вiдповiдача.
В названих випадках може вiдбутися правонаступництво, iнак-
ше кажучи, перехiд права та обовязкiв однiує особи (правопопе-
редника) до iншоє (правонаступника).
Змiст ст. 106 ЦПК дозволяу сказати, що можливiсть процесу-
ального правонаступництва визначауться можливiстю правонас-
тупництва в матерiальному правi. В матерiальному правi видiля-
-йи <Дяй.: Бюллетень Верховного Суда СССР. 1980. № 14. С. 31.
2
Глава V


ють унiверсальне та сингулярне правонаступництво. Унiверсаль-
не правонаступництво мау мiсце в тих випадках, коли перехiд прав
та обовязкiв однiує юридичноє особи до iншоє вiдбувауться в ре-
зультатi реорганiзацiє, а помiж громадянами - в порядку наслiду-
вання. Сингулярне правонаступництво мау мiсце, коли сторона пе-
репоступауться правом вимоги чи здiйснюу переведення боргу, або
приймау борг iншоє особи на себе. Подiл матерiального правона-
ступництва на унiверсальне та сингулярне повязаний з обуктом
прав та обовязкiв, що переходять до правонаступника.
Вирiшуючи питання про можливiсть процесуального право-
наступництва в кожному конкретному випадку, слiд мати на
увазi, що смерть боржника викликау припинення зобовязання,
якщо його виконання не може бути здiйснене без особистоє участi
боржника. Зобовязання припиняуться смертю кредитора, якщо
виконання провадиться особисто для кредитора. Зобовязання
припиняуться лiквiдацiую юридичноє особи (ст. 223 ЦПК). Як
наслiдок, у названих випадках процесуальне правонаступницт-
во неможливе, оскiльки вимоги кредитора нерозривно повязанi
з особою кредитора чи боржника. На цих пiдставах процесуаль-
не правонаступництво неможливе також за позовами про стяг-
нення алiментiв, про вiдновлення на роботi, про компенсацiю
шкоди, заподiяноє здоровю, тощо, оскiльки цi вимоги тiсно по-
вязанi з особою позивача чи вiдповiдача.
Слiд також урахувати, що процесуальне правонаступництво
неможливе й в порядку уступки вимоги, якщо вона суперечить
закону чи договору або якщо вимога повязана з особою креди-
тора (ст. 197 ЦПК).
Однак в окремих випадках закон зобовязуу кредитора пере-
дати своє вимоги iншiй особi. Наприклад, кредитор, якому випла-
тив борг поручитель, зобовязаний передати останньому права, що
забезпечують його зворотнi вимоги до боржника (ст. 193 ЦПК).
Переведення боргу як пiдстава процесуального правонаступ-
ництва допускауться лише за згодою кредитора (ст. 201 ЦПК).
Таким чином, в основi процесуального правонаступництва
лежить правонаступництво в матерiальному правi, яке наступи-
ло пiсля порушення цивiльноє справи в судi. Матерiальне право-
наступництво може бути унiверсальним чи сингулярним, однак
процесуальне правонаступництво, хоча i у необхiдним наслiдком
правонаступництва в матерiальному правi, завжди унiверсальне:
в рамках процесу правонаступник в усiх випадках цiлком замi-
Сторони в цивiльному процесi 83
няу правопопередника i користууться комплексом процесуальних
прав та обовязкiв сторони.
Процесуальне правонаступництво може мати мiсце на будь-
якiй стадiє цивiльного процесу - в судi першоє iнстанцiє, стадiє
виконання рiшення, при переглядi судових постанов в касацiй-
ному порядку, в порядку нагляду та в звязку з новоявленими об-
ставинами. Такий висновок прямо випливау iз ст. 106 ЦПК.
Правонаступництво в матерiальному правi хоча i у основою
процесуального правонаступництва, все ж не повинно розглядати-
ся як безумовна пiдстава до процесуального правонаступництва.
Згiдно iз п. 1 ст. 221 та п. 1 ст. 224 ЦПК у випадку смертi грома-
дянина, якщо спiрнi правовiдносини допускають правонаступниц-
тво, або припинення iснування юридичноє особи, якi були сто-
роною в справi, суд зобовязаний зупинити провадження в справi.
Провадження в справi зупиняуться до вступу в справу або притяг-
нення до справи правонаступника чи законного представника.
У випадку ж сингулярного правонаступництва (уступка ви-
моги, переведення боргу) вступ або притягнення до процесу пра-
вонаступника вiдбувауться без зупинення провадження по справi.
Пiсля оформлення матерiального правонаступництва про-
вадження в справi повинно вiдновитися й наступау процесуаль-
не правонаступництво.
На пiдставi принципу диспозитивностi процесуальнi правона-
ступники користуються своєми правами тiльки з власноє iнiцiати-
ви. Якщо позивач (правонаступник) не бажау вступати в процес,
справа закривауться за п. 4 ст. 227 ЦПК. У випадку повторноє не-
явки в судове засiдання позивача чи обох сторiн або неповiдомлен-
ня ними про причини неявки на другий виклик суд залишау заяву
без розгляду (п. 4 ст. 229 ЦПК).
Процесуальне правонаступництво вiдповiдача також можли-
ве лише в тому випадку, коли позивач дау згоду на провадження
процесу з новим вiдповiдачем. У випадку вiдсутностi такоє зго-
ди справа повинна бути закрита за п. 4 ст. 227 ЦПК, оскiльки по-
зивач фактично вiдмовляуться вiд позову до iншого вiдповiдача.
Питання про вступ правонаступника в процес вирiшууться в
судовому засiданнi. Правонаступник повинен предявити в суд
докази, котрi пiдтверджували б правонаступництво в матерiаль-
ному правi (свiдоцтво про право власностi, документ про реор-
ганiзацiю юридичноє особи, переуступний напис), а суд виносить
-УiХ.валу про те, що правонаступник замiнив у спiрних правовiдно-


синах сторону, що вибула. Вiдмова суду в допуску правонаступ-
ника до процесу може бути оскаржена чи опротестована в каса-
цiйному порядку.
Згiдно iз ст. 106 ЦПК правонаступник, що вступив у процес,
набувау всiх процесуальних прав та обовязкiв правопопередни-
ка, а всi дiє, здiйсненi в процесi до вступу правонаступника, обо-
вязковi для нього в такiй мiрi, в якiй вони були б обовязковi для
осiб, яких вiн замiнив.
Розгляд процесуального правонаступництва порушуу й питан-
ня про те, в чому полягау вiдмiннiсть даного iнституту вiд замiни
неналежноє сторони. Цi вiдмiнностi можна звести до наступного.
Процесуальне правонаступництво й замiна неналежноє сто-
рони мають рiзнi пiдстави. Рiзнi й процесуальнi наслiдки право-
наступництва та замiни неналежноє сторони: при процесуально-
му правонаступництвi правонаступник продовжуу участь у про-
цесi правопопередника, а процес продовжууться з тiує стадiє, на
якiй правонаступник вступив у справу. Тому дiє, що були вчиненi
правопопередником, для правонаступника обовязковi. При замiнi
неналежноє сторони належною справа розглядауться знову.
Таким чином, процесуальне правонаступництво - це замi-
на в процесi, особи, яка у стороною, iншою особою з переходом
до неє всiх процесуальних прав i обовязкiв.


Глава
VI
ТРЕТi ОСОБИ В ЦИВiЛЬНОМУ
СУДОЧИНСТВi
, 1. Поняття про третi особи
iУрiм сторiн в результатi цивiльноє справи можуть бути
заiнтересованi й iншi особи, якi не у субуктами спору, переданого
на розгляд i вирiшення суду. Вони називаються третiми особами.
Цивiльне процесуальне законодавство передбачау два види
третiх осiб - третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на
предмет спору, та третi особи, якi не заявляють самостiйних ви-
мог на предмет спору. Третi особи, якi заявляють самостiйнi ви-
моги на предмет спору, можуть вступити в справу до постанов-
лення судового рiшення, подавши позов до однiує або до двох
сторiн. Вони користуються усiма правами i несуть усi обовязки
позивача (ст. 107 ЦПК). Третi особи, якi не заявляють само-
стiйних вимог на предмет спору, можуть вступити в справу на
сторонi позивача або вiдповiдача до постановлення судом рiшен-
ня, якщо рiшення в справi може вплинути на єх права або обовяз-
ки щодо однiує з сторiн. Вони можуть бути притягнутi до участi
в справi також за клопотанням сторiн, прокурора або з iнiцiати-
ви суду (ст. 108 ЦПК).
iнститут третiх осiб, як i iнститут сторiн, забезпечуу захист
прав та охоронюваних законом iнтересiв громадян i органiзацiй.
Разом з тим вiн мау самостiйне значення. iнститут третiх осiб роз-
рахований на захист прав i iнтересiв, якi охороняються законом,
але вiдмiнних i незалежних вiд прав та охоронюваних законом
iнтересiв сторiн. Правове становище третiх осiб у процесi посiда-
ють особи, якi мають юридичний iнтерес до справи, але iнтерес,
не рiвноцiнний iнтересам сторiн (позивача чи вiдповiдача). Цей
iнтерес диференцiйований i виражауться в тому, що рiшення суду
безпосередньо стосууться субуктивних прав чи охоронюваних за-
коном iнтересiв третiх осiб, чи, встановивши мiж сторонами
86 Глава VI
вiдповiднi правовiдносини, побiчно впливау на єх субуктивнi пра-
ва та охоронюванi законом iнтереси. Звiдси - неоднорiдний
склад третiх осiб i вiдмiнностi в правовому становищi не тiльки
вiд сторiн, але й мiж собою.
Таким чином, третi особи своую юридичною заiнтересован-
iстю певною мiрою близькi до правового становища сторiн, але
метоючастiтретiх_осiб у все-такиахиогсвоєх прав, вiдмiннйхТ
"незалежнихвiд прав сторiн. Тому захист прав, вiдмiнних та не-
залежних вщ прав сторiн, - основна функцiя iнституту третiх
осiб у цивiльному судочинствi.
Захист прав, вiдмiнних i незалежних вiд прав сторiн, - не
удина функцiя iнституту третiх осiб. Участь третiх осiб у ци-
вiльному процесi, крiм того, забезпечуу бiльш швидкий розгляд
цивiльноє справи, в яку вступають чи притягаються третi осо-
би. Завдяки участi в справi третiх осiб вiдбувауться бiльш повна
концентрацiя доказового матерiалу, що допомагау не тiльки за-
хисту прав третiх осiб, але i правильному розгляду в цiлому ци-
вiльноє справи, порушеноє первiсним позивачем до вiдповiдача.
Непритягнення до участi в справi третьоє особи, заiнтересова-
ноє у вирiшеннi спору, тягне за собою не тiльки порушення прав
цiує особи, але й недолiки в дослiдженнi фактичних обставин
справи.
iнститут третiх осiб у цивiльному судочинствi - це специ-
фiчний iнститут цивiльного процесуального права, специфiчна
форма участi в процесi кiлькох заiнтересованих осiб, поряд з про-
цесуальною спiвучастю (ст. 104 ЦПК) i участю в однiй справi на-
лежноє та неналежноє сторiн (ст. 105 УПК).
На вiдмiну вiд цивiльного судочинства iнститут третiх осiб не
вiдомий iншим юрисдикцiям.
Таким чином, третi особи в цивiльному судочинствi - це
особи, якi вступили у розпочатий процес для захисту своєх
субуктивних прав чи охоронюваних законом iнтересiв, вiдмiнних
вiд прав й охоронюваних законом iнтересiв позивача та вiдпо-
вiдача.
Названi ознаки характернi для третiх осiб по вiдношенню до
сторiн. Разом з тим мiж третiми особами, якi заявляють са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, i третiми особами, якi не за-
являють самостiйних вимог на предмет спору, у вiдмiнностi, якi
зумовлюють комплекс єх-процесуальних прав та обовязкiв i
правове становище.
Третi особи в цивiльному судочинствi
2. Третi особи, якi заявляють самостiйнi
вимоги на предмет спору
Згiдно iз ст. 107 ЦПК третi особи, якi заявляють са-
мостiйнi вимоги на предмет спору, можуть вступити в справу до
постановлення судового рiшення, подавши позов до однiує або
до двох сторiн. Вони користуються усiма правами i несуть усi
обовязки позивача.
Третi особи, якi заявляють самостiйнi вимоги на предмет спо-
ру, заiнтересованi у вирiшеннi справи й вступають у процес, по-
рушений позивачем, оскiльки вважають, що права чи законнi
iнтереси, з приводу яких виник спiр мiж сторонами, належить єм.
Заявляючи самостiйнi вимоги на предмет спору, вони тим самим
заявляють про наявнiсть у них самостiйних прав, вiдмiнних та не-
залежних вiд прав сторiн. Тому вступ у справу третьоє особи, яка
заявляу самостiйнi вимоги, не тягне процесуальноє спiвучастi на
позивачевiй сторонi.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80


А-П

П-Я