https://wodolei.ru/catalog/mebel/shkaf-pod-rakovinu/
Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого Академія правових наук України
М. М. Страхов
Історія
ДЕРЖАВИ
І ПРАВА
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Допущено
Міністерством освіти України.
Підручник для студентів юридичних • , спеціальностей вищих }• закладів освіти і*1
І, :е І-и, а-
Харків ої «Право» 3"
1999
і З
ББК 67.2 С83
Рецензенти:
О. О. Чувпило, д-р істор. наук, проф. (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна); Л. О. Зайцев, канд. юрид. наук, доц. (Університет внутрішніх справ МВС України)
Художник-оформлювач В. М. Зеленько
Страхов М. М.
С 83 Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти]. — Харків: Право, 1999. —416 с. І5ВК 966-7146-25-1.
У підручнику, відповідно до програми курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» і з урахуванням останніх досягнень історико-правової науки, висвітлюється історія виникнення, розвитку і функціонування державно-правових систем Стародавнього світу, Середньовіччя, Нового і Новітнього часу. Детально аналізується зміст державно-правових процесів, розкриваються як загальні закономірності державно-правового розвитку, так і специфічні риси історії окремих держав або систем права.
Підручник підготував доктор юридичних наук, професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук України М. М. Страхов.
Для студентів, аспірантів та викладачів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів^
ББК 67.2
© Страхов М. М., 1999 © Зеленько В. М., художнє оформлення, 1999 ©«Право», 1999
IЗВN 966-7146-25-1
ВСТУП Ч
Історія держави і права зарубіжних країн за своїм характером є передусім правовою дисципліною, а тому входить до основних навчальних курсів, що становлять невід'ємну частину і необхідний елемент вищої юридичної освіти. Вона вивчає загальні та специфічні риси виникнення, розвитку і функціонування держави і права у різних народів з найдавніших часів до наших днів.
Історія держави і права зарубіжних країн розкриває конкретні процеси розвитку державно-правових інститутів і явищ, що минають в хронологічній послідовності і проявляються в певному історичному просторі. А це означає, що при вивченні цієї дисципліни доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, яка стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн і охоплює проміжок часу приблизно в п'ять-шість тисячоліть.
Знання фактичного матеріалу при вивченні історії держави і права необхідне і обов'язкове. Без цього не існує і не може бути науки історії. Йдеться не тільки про необхідність мати чітке уявлення про місце розташування держави або час її існування. До фактів історії держави і права зарубіжних країн належать найрізноманітніші явища: правовий статус соціальних груп населення, структура державного апарату, судова система, характер військової організації, джерела права, окремі правові інститути і т.д.
Історія держави і права зарубіжних країн — методологічна наука, яка дає можливість глибоко увійти в єдиний в усій величезній різноманітності і суперечливості процес розвитку держави і права. Знання фактичних деталей ще не є достатнім для опанування курсом історії держави і права. Факти треба вміти узагальнити і пояснити, визначити їх місце і роль у державно-правовому розвитку. Тому Дуже важливо, вивчаючи історію держави і права зарубіжних країн, бачити в ній не суму різнорідних фактичних даних, які слід запам'ятати, а насамперед найважливіші закономірності розвитку держави і права, ілюстрацією і підтвердженням яких є певні факти. Тільки за такої УМОВИ можна збагнути весь процес державно-правової історії, про-
Вступ
стежити як на історичних проміжках виникали і удосконалювалися державно-правові інститути, що-функціонують досі. Світовий досвід говорить про те, що історія людства не сума випадкових складових частин, а закономірний взаємопов'язаний поступальний процес.
Хоч як своєрідно складалася історія окремих народів, держав і систем права, в їхньому розвитку проступає багато спільних рис, єдиних закономірностей. І одним із основних завдань історії держави і права зарубіжних країн є розкриття загальних закономірностей державно-правового розвитку. Адже конкретні факти про форми правління і державного устрою або правових інститутів, що діють у тій або іншій країні, важливі і корисні лише тоді, коли в них можна побачити властивості певної історичної системності, коли вони допомагають зрозуміти процеси державно-правового розвитку, що минають протягом століть та тисячоліть.
Щоб пізнати об'єктивні закономірності, необхідно, використовуючи порівняльно-історичний метод, виявити загальне і особливе в розвитку різних держав або систем права. Лише тоді історія держави і права зарубіжних країн постане перед нами не як безкрайній калейдоскоп дат, подій та інститутів, а як закономірна зміна певних державних форм і систем права, властивих'усім народам, які знаходяться на тій чи іншій стадії розвитку. Тільки на такій основі і з'явиться можливість для глибокого всебічного вивчення історії держави і права зарубіжних країн.
Використання порівняльного методу дає можливість викласти матеріал не за окремими країнами чи державами, а узагальнено, групуючи його за державно-правовими інститутами, у межах певного періоду або регіону. Такий метод набуває особливої переваги при висвітленні історії держави і права Стародавнього світу і Середньовіччя. А тому в підручнику, там, де це можливо, широко застосовується метод викладу матеріалу за державними інститутами або галузями права.
Як свідчить досвід викладу історії держави і права зарубіжних країн, значні труднощі виникають, коли доводиться описувати структуру центральних органів влади і управління якоїсь окремої держави, організацію її місцевого апарату, судову систему і т.д. Ще складнішими бувають спроби пояснити і зрозуміти еволюцію державного ладу, показати зміни, які тут відбуваються. Між іншим, вирішити ці проблеми і уникнути труднощів можна за допомогою схем державного устрою чи державно-правового розвитку. Чіткість, ясність, сис-
Вступ
гемаїїпаиія і навіть певний аналіз — такі можливості дає побудова відповідних схем для відображення інститутів держави І права. Широке використання подібних державно-правових схем є однією із характерних рис цього підручника.
Навчити осмисленому розумінню державно-правових явищ і інститутів, умінню бачити їх у взаємодії, суперечливому розвитку можна лише спираючись на науково-обґрунтовану періодизацію історії держави і права зарубіжних країн шляхом поділу всього державно-правового матеріалу на періоди або етапи, в межах яких розкривається єдина, загальна для всіх держав закономірність.
Методологічно вірно побудована періодизація допомагає узагальнити попередній шлях державно-правового розвитку, краще зрозуміти сутність теперішньої його стадії та накреслити перспективи подальшого розвитку держави і права.
На жаль, проблема періодизації ще досі не отримала остаточного вирішення. Насамперед необхідно визначити критерій, що буде покладений в основу періодизації історії держави і права зарубіжних країн. Вибір тут досить широкий. Свого часу в основу періодизації історичного розвитку людства вже намагалися покласти і місце знаходження столиці, і перелік династій, що правили в державі, і класову боротьбу і т.ін. Дуже поширеною, а з часом і єдиною в радянські часи стала періодизація, критерієм якої було марксистське вчення про суспільно-економічні формації. Відмова від марксистсько-ленінських догм призвела до того, що поняття суспільно-економічної формації було відкинуте. На зміну прийшла періодизація, яка виникла ще у XVIII столітті і була популярною серед істориків. У її основу покладено критерій часу: стародавня історія, середньовічна історія, нова історія і з урахуванням сучасності — новітня історія. Однак ця проста і зручна, на перший погляд, періодизація має істотні вади. Адже вона побудована на європейській історії і тому зовсім не відповідає розвиткові держави і права країн Азії, Африки або Латинської Америки. Повністю ігнорує вона і соціальні критерії. Тому, беручи за основу таку періодизацію, доводиться доповнювати її такими категоріями, як рабовласництво, феодалізм, буржуазне суспільство тощо, а також зважати на серйозну своєрідність і особливості державно-правового розвитку Китаю, Індії, Японії і т.д.
ч
астина перша
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
1 .Іершим ступенем у розвитку класового суспільства, початковою фазою в становленні держави і права був Стародавній світ.
Стародавні цивілізації існували протягом величезного проміжку часу, з ІУ-ІП тисячоліть до н.е. і до середини І тисячоліття н.е. За своєю суттю це були рабовласницькі суспільства, основою яких став поділ на вільних і рабів. І хоч види рабської залежності були досить різноманітними і зустрічалися в ці часи різні форми власності на раба (державна, храмова, общинна, приватна), сутність рабства була єдиною — експропріація особи раба, зведення його до рівня засобів виробництва. Рабство, навіть у тих країнах, де кількість рабів була порівняно невеликою, мало значний вплив на статус різних груп вільного населення (підвладних членів сім'ї, різного роду боржників, представників нижчих каст тощо), навіть на становище селян-общинників, робочою силою яких могла розпоряджатися держава. Рабство залишало глибокий слід в ідеології, політичній та правовій свідомості вільного населення. Дуже значним був вплив рабовласницьких відносин на форми держави і державний лад, на діючі системи права.
Не всі народи земної кулі пройшли стадію класового рабовласницького суспільства і держави. На більшій частині нашої планети в цю епоху продовжував ще збе-рігатися родоплемінний лад, але рабовласницькі держа-ви протягом усієї своєї історії значно впливали на первіс-нообщинну периферію, яка їх оточувала, прискорюючи в ній процес класоутворення.
В історичному розвитку держав Стародавнього світу можна побачити як єдині, загальні для всіх них законо-
Держава і право Стародавнього Сходу
\
Розділ І
мірності, так і значну своєрідність, особливості, притаманні кожній окремій державі. Усі вони, наприклад, за своєю суттю були рабовласницькими, однак характер рабства був різним. Повсюди існував апарат державного примусу, але форми правлінню, структура органів влади і управління, принципи організації державного апарату були неоднаковими. Істотні розбіжності мали і діючі в цих країнах системи права. У зв'язку з цим в історико-правовій науці всі стародавні держави світу поділяють на дві групи: держави Стародавнього Сходу і держави античного світу.
Саме на основі такої внутрішньої періодизації і розглядається в підручнику історія держави і права Стародавнього світу.
Розділ І
§ 1. Виникнення давньосхідної держави
відомості, що стосуються походження І розвитку держави в країнах Стародавнього Сходу, мають для нас особливе значення. Інтерес до них пояснюється передусім тим, що історія цих найбільш ранніх цивілізацій, де процес виникнення держави, як правило, не був ускладнений взаємодією з уже існуючими розвиненими політичними структурами, дає можливість з найбільшою повнотою розкрити сам механізм становлення державності взагалі.
Ще в далекій давнині в долинах таких великих азіатських та африканських річок, як Тигр і Євфрат у Месопотамії, Ніл у Єгипті, Інд і Ганг в Індії, Хуанхе і Янцзи в Китаї, а також у Закавказзі та Середній Азії, з'являються перші паростки цивілізації. Родючі землі, хороші кліматичні умови, великі повноводні ріки зумовили швидкий перехід людства від кочового до осілого, землеробського способу життя. Разом з тим розвивалися скотарство, ремесло, обмін. Саме в таких регіонах, найсприятливіших для життя людини, виникали
Частина перша
Історія держави і права _ Стародавнього світу
нові форми господарства і культури, зароджувалося рабство, з'являлася приватна власність. Первіснообщинний лад вступав у стадію свого розкладу, розвивалися необхідні передумови для виникнення і успішного розвитку класового суспільства.
Археологічні матеріали, які мають відношення до Стародавнього Єгипту, фіксують уже в У-ІУ тисячоліттях до н.е. появу тут приватної власності, наявність полонених-рабів, початок соціального розшарування вільних общинників. У Стародавній Месопотамії розвиток продуктивних сил на кінець IV — початок III тисячоліття до н.е. досяг рівня, необхідного для виникнення класового суспільства. В Індії це відбувалося дещо пізніше — в середині III тисячоліття до н.е. Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н.е. первіснообщинний лад вступив у період свого розкладу і в Китаї. У Закавказзі подібні зрушення відбувалися в ХШ-ІХ століттях до н.е.
Процес соціальної стратифікації спостерігається в цих країнах усе більш виразно. Швидко розповсюджується рабство, неухильно зростає. приватна власність. Усе це вносить у життя людей значні зміни. Прагнення до збагачення стає визначальним моментом у їх діяльності. Гонитва за чужим добром веде до війн між сусідніми общинами і племенами, поступово утворюється соціальна верхівка, яка тепер протистоїть усій масі вільних общинників.
Важливим моментом у переході від родового суспільства до класового був розвиток на останньому, етапі первіснообщинного ладу особливої організації управління, яка дістала назву військової демократії. її основні елементи у вигляді народних зборів чоловіків-воїнів, ради родових старійшин і верховного воєначальника можна знайти в усіх країнах Стародавнього Сходу на певному рівні їх розвитку. Верховна влада тут також належала народним зборам, основою колективу були кровні зв'язки. Військові вожді (раджан в Індії, лугаль в Месопотамії і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
імені Ярослава Мудрого Академія правових наук України
М. М. Страхов
Історія
ДЕРЖАВИ
І ПРАВА
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Допущено
Міністерством освіти України.
Підручник для студентів юридичних • , спеціальностей вищих }• закладів освіти і*1
І, :е І-и, а-
Харків ої «Право» 3"
1999
і З
ББК 67.2 С83
Рецензенти:
О. О. Чувпило, д-р істор. наук, проф. (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна); Л. О. Зайцев, канд. юрид. наук, доц. (Університет внутрішніх справ МВС України)
Художник-оформлювач В. М. Зеленько
Страхов М. М.
С 83 Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти]. — Харків: Право, 1999. —416 с. І5ВК 966-7146-25-1.
У підручнику, відповідно до програми курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» і з урахуванням останніх досягнень історико-правової науки, висвітлюється історія виникнення, розвитку і функціонування державно-правових систем Стародавнього світу, Середньовіччя, Нового і Новітнього часу. Детально аналізується зміст державно-правових процесів, розкриваються як загальні закономірності державно-правового розвитку, так і специфічні риси історії окремих держав або систем права.
Підручник підготував доктор юридичних наук, професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук України М. М. Страхов.
Для студентів, аспірантів та викладачів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів^
ББК 67.2
© Страхов М. М., 1999 © Зеленько В. М., художнє оформлення, 1999 ©«Право», 1999
IЗВN 966-7146-25-1
ВСТУП Ч
Історія держави і права зарубіжних країн за своїм характером є передусім правовою дисципліною, а тому входить до основних навчальних курсів, що становлять невід'ємну частину і необхідний елемент вищої юридичної освіти. Вона вивчає загальні та специфічні риси виникнення, розвитку і функціонування держави і права у різних народів з найдавніших часів до наших днів.
Історія держави і права зарубіжних країн розкриває конкретні процеси розвитку державно-правових інститутів і явищ, що минають в хронологічній послідовності і проявляються в певному історичному просторі. А це означає, що при вивченні цієї дисципліни доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, яка стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн і охоплює проміжок часу приблизно в п'ять-шість тисячоліть.
Знання фактичного матеріалу при вивченні історії держави і права необхідне і обов'язкове. Без цього не існує і не може бути науки історії. Йдеться не тільки про необхідність мати чітке уявлення про місце розташування держави або час її існування. До фактів історії держави і права зарубіжних країн належать найрізноманітніші явища: правовий статус соціальних груп населення, структура державного апарату, судова система, характер військової організації, джерела права, окремі правові інститути і т.д.
Історія держави і права зарубіжних країн — методологічна наука, яка дає можливість глибоко увійти в єдиний в усій величезній різноманітності і суперечливості процес розвитку держави і права. Знання фактичних деталей ще не є достатнім для опанування курсом історії держави і права. Факти треба вміти узагальнити і пояснити, визначити їх місце і роль у державно-правовому розвитку. Тому Дуже важливо, вивчаючи історію держави і права зарубіжних країн, бачити в ній не суму різнорідних фактичних даних, які слід запам'ятати, а насамперед найважливіші закономірності розвитку держави і права, ілюстрацією і підтвердженням яких є певні факти. Тільки за такої УМОВИ можна збагнути весь процес державно-правової історії, про-
Вступ
стежити як на історичних проміжках виникали і удосконалювалися державно-правові інститути, що-функціонують досі. Світовий досвід говорить про те, що історія людства не сума випадкових складових частин, а закономірний взаємопов'язаний поступальний процес.
Хоч як своєрідно складалася історія окремих народів, держав і систем права, в їхньому розвитку проступає багато спільних рис, єдиних закономірностей. І одним із основних завдань історії держави і права зарубіжних країн є розкриття загальних закономірностей державно-правового розвитку. Адже конкретні факти про форми правління і державного устрою або правових інститутів, що діють у тій або іншій країні, важливі і корисні лише тоді, коли в них можна побачити властивості певної історичної системності, коли вони допомагають зрозуміти процеси державно-правового розвитку, що минають протягом століть та тисячоліть.
Щоб пізнати об'єктивні закономірності, необхідно, використовуючи порівняльно-історичний метод, виявити загальне і особливе в розвитку різних держав або систем права. Лише тоді історія держави і права зарубіжних країн постане перед нами не як безкрайній калейдоскоп дат, подій та інститутів, а як закономірна зміна певних державних форм і систем права, властивих'усім народам, які знаходяться на тій чи іншій стадії розвитку. Тільки на такій основі і з'явиться можливість для глибокого всебічного вивчення історії держави і права зарубіжних країн.
Використання порівняльного методу дає можливість викласти матеріал не за окремими країнами чи державами, а узагальнено, групуючи його за державно-правовими інститутами, у межах певного періоду або регіону. Такий метод набуває особливої переваги при висвітленні історії держави і права Стародавнього світу і Середньовіччя. А тому в підручнику, там, де це можливо, широко застосовується метод викладу матеріалу за державними інститутами або галузями права.
Як свідчить досвід викладу історії держави і права зарубіжних країн, значні труднощі виникають, коли доводиться описувати структуру центральних органів влади і управління якоїсь окремої держави, організацію її місцевого апарату, судову систему і т.д. Ще складнішими бувають спроби пояснити і зрозуміти еволюцію державного ладу, показати зміни, які тут відбуваються. Між іншим, вирішити ці проблеми і уникнути труднощів можна за допомогою схем державного устрою чи державно-правового розвитку. Чіткість, ясність, сис-
Вступ
гемаїїпаиія і навіть певний аналіз — такі можливості дає побудова відповідних схем для відображення інститутів держави І права. Широке використання подібних державно-правових схем є однією із характерних рис цього підручника.
Навчити осмисленому розумінню державно-правових явищ і інститутів, умінню бачити їх у взаємодії, суперечливому розвитку можна лише спираючись на науково-обґрунтовану періодизацію історії держави і права зарубіжних країн шляхом поділу всього державно-правового матеріалу на періоди або етапи, в межах яких розкривається єдина, загальна для всіх держав закономірність.
Методологічно вірно побудована періодизація допомагає узагальнити попередній шлях державно-правового розвитку, краще зрозуміти сутність теперішньої його стадії та накреслити перспективи подальшого розвитку держави і права.
На жаль, проблема періодизації ще досі не отримала остаточного вирішення. Насамперед необхідно визначити критерій, що буде покладений в основу періодизації історії держави і права зарубіжних країн. Вибір тут досить широкий. Свого часу в основу періодизації історичного розвитку людства вже намагалися покласти і місце знаходження столиці, і перелік династій, що правили в державі, і класову боротьбу і т.ін. Дуже поширеною, а з часом і єдиною в радянські часи стала періодизація, критерієм якої було марксистське вчення про суспільно-економічні формації. Відмова від марксистсько-ленінських догм призвела до того, що поняття суспільно-економічної формації було відкинуте. На зміну прийшла періодизація, яка виникла ще у XVIII столітті і була популярною серед істориків. У її основу покладено критерій часу: стародавня історія, середньовічна історія, нова історія і з урахуванням сучасності — новітня історія. Однак ця проста і зручна, на перший погляд, періодизація має істотні вади. Адже вона побудована на європейській історії і тому зовсім не відповідає розвиткові держави і права країн Азії, Африки або Латинської Америки. Повністю ігнорує вона і соціальні критерії. Тому, беручи за основу таку періодизацію, доводиться доповнювати її такими категоріями, як рабовласництво, феодалізм, буржуазне суспільство тощо, а також зважати на серйозну своєрідність і особливості державно-правового розвитку Китаю, Індії, Японії і т.д.
ч
астина перша
ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ
1 .Іершим ступенем у розвитку класового суспільства, початковою фазою в становленні держави і права був Стародавній світ.
Стародавні цивілізації існували протягом величезного проміжку часу, з ІУ-ІП тисячоліть до н.е. і до середини І тисячоліття н.е. За своєю суттю це були рабовласницькі суспільства, основою яких став поділ на вільних і рабів. І хоч види рабської залежності були досить різноманітними і зустрічалися в ці часи різні форми власності на раба (державна, храмова, общинна, приватна), сутність рабства була єдиною — експропріація особи раба, зведення його до рівня засобів виробництва. Рабство, навіть у тих країнах, де кількість рабів була порівняно невеликою, мало значний вплив на статус різних груп вільного населення (підвладних членів сім'ї, різного роду боржників, представників нижчих каст тощо), навіть на становище селян-общинників, робочою силою яких могла розпоряджатися держава. Рабство залишало глибокий слід в ідеології, політичній та правовій свідомості вільного населення. Дуже значним був вплив рабовласницьких відносин на форми держави і державний лад, на діючі системи права.
Не всі народи земної кулі пройшли стадію класового рабовласницького суспільства і держави. На більшій частині нашої планети в цю епоху продовжував ще збе-рігатися родоплемінний лад, але рабовласницькі держа-ви протягом усієї своєї історії значно впливали на первіс-нообщинну периферію, яка їх оточувала, прискорюючи в ній процес класоутворення.
В історичному розвитку держав Стародавнього світу можна побачити як єдині, загальні для всіх них законо-
Держава і право Стародавнього Сходу
\
Розділ І
мірності, так і значну своєрідність, особливості, притаманні кожній окремій державі. Усі вони, наприклад, за своєю суттю були рабовласницькими, однак характер рабства був різним. Повсюди існував апарат державного примусу, але форми правлінню, структура органів влади і управління, принципи організації державного апарату були неоднаковими. Істотні розбіжності мали і діючі в цих країнах системи права. У зв'язку з цим в історико-правовій науці всі стародавні держави світу поділяють на дві групи: держави Стародавнього Сходу і держави античного світу.
Саме на основі такої внутрішньої періодизації і розглядається в підручнику історія держави і права Стародавнього світу.
Розділ І
§ 1. Виникнення давньосхідної держави
відомості, що стосуються походження І розвитку держави в країнах Стародавнього Сходу, мають для нас особливе значення. Інтерес до них пояснюється передусім тим, що історія цих найбільш ранніх цивілізацій, де процес виникнення держави, як правило, не був ускладнений взаємодією з уже існуючими розвиненими політичними структурами, дає можливість з найбільшою повнотою розкрити сам механізм становлення державності взагалі.
Ще в далекій давнині в долинах таких великих азіатських та африканських річок, як Тигр і Євфрат у Месопотамії, Ніл у Єгипті, Інд і Ганг в Індії, Хуанхе і Янцзи в Китаї, а також у Закавказзі та Середній Азії, з'являються перші паростки цивілізації. Родючі землі, хороші кліматичні умови, великі повноводні ріки зумовили швидкий перехід людства від кочового до осілого, землеробського способу життя. Разом з тим розвивалися скотарство, ремесло, обмін. Саме в таких регіонах, найсприятливіших для життя людини, виникали
Частина перша
Історія держави і права _ Стародавнього світу
нові форми господарства і культури, зароджувалося рабство, з'являлася приватна власність. Первіснообщинний лад вступав у стадію свого розкладу, розвивалися необхідні передумови для виникнення і успішного розвитку класового суспільства.
Археологічні матеріали, які мають відношення до Стародавнього Єгипту, фіксують уже в У-ІУ тисячоліттях до н.е. появу тут приватної власності, наявність полонених-рабів, початок соціального розшарування вільних общинників. У Стародавній Месопотамії розвиток продуктивних сил на кінець IV — початок III тисячоліття до н.е. досяг рівня, необхідного для виникнення класового суспільства. В Індії це відбувалося дещо пізніше — в середині III тисячоліття до н.е. Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н.е. первіснообщинний лад вступив у період свого розкладу і в Китаї. У Закавказзі подібні зрушення відбувалися в ХШ-ІХ століттях до н.е.
Процес соціальної стратифікації спостерігається в цих країнах усе більш виразно. Швидко розповсюджується рабство, неухильно зростає. приватна власність. Усе це вносить у життя людей значні зміни. Прагнення до збагачення стає визначальним моментом у їх діяльності. Гонитва за чужим добром веде до війн між сусідніми общинами і племенами, поступово утворюється соціальна верхівка, яка тепер протистоїть усій масі вільних общинників.
Важливим моментом у переході від родового суспільства до класового був розвиток на останньому, етапі первіснообщинного ладу особливої організації управління, яка дістала назву військової демократії. її основні елементи у вигляді народних зборів чоловіків-воїнів, ради родових старійшин і верховного воєначальника можна знайти в усіх країнах Стародавнього Сходу на певному рівні їх розвитку. Верховна влада тут також належала народним зборам, основою колективу були кровні зв'язки. Військові вожді (раджан в Індії, лугаль в Месопотамії і т.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67