і вже дияконом, і при мені, – так-то розказовав той чоловік, – служив службу божу. А як розпитав мене, що я з сих міст і вас знаю, так закликав до себе і казав: «Кланяйся їм, я їх, – каже, – як отця і матір почитую і щодня, як служу, то і їх, і вмершу дочку їх на божій службі поминаю, і скільки дасть бог віку прожить, щодня буду їх поминати. Через їх молитви бог мене спас і вирвав з рук диявола: як вмерла Маруся, то я, грішний, біля неї заклявся самому собі смерть заподіять, і як поховали Марусю, я тихенько від них, щоб мене не спинили, пішов світ за очима, узявши тільки у жменю землі з Марусиного гроба, щоб хоч з одною землею, що її покрива, укупі лежати. Як я йшов і куди йшов через цілісінький день і ніч і вп'ять день, – я нічого не тямлю. Схаменувсь вже над річкою: стою на кручі, а якіїсь два ченця мене охрещують і святою водою обкроплюють та говорять мені премудрії речі. Довго того було, поки я у розум, – каже Василь, – прийшов, а затим ті ченці привезли мене у Київ, у Печерський монастир. От мене тут прийняли і довго розважали, а далі, як прийшло від общества моє увольненіє, то й постригли у ченці, а за голос і дияконом настановили. Кланяйся ж, – каже, – моїм родителям; от їм і проскура свята, і нехай до мене прибудуть, коли ще проживу на світі, бо тільки моєї і думки, тільки й помишленія, щоб швидше бути укупі з Марусею».
Узяв Наум проскуру, поціловав, та й задумавсь, а далі і каже до Василя, неначе він тутечки перед ним стоїть: «Адже ти вже тепер отець Венедихт… ти служиш службу божу… чого ж ти спотикаєшся? Ей, молись, щиро молись! пам'ятуй, що у «Отченаші» читаєш: да будеть воля твоя, ізбави нас од лукавого!…»
На тім же місці і у той же час обіщавсь Наум із старою у Київ їхати. Бог їх туди й приніс. Пішли по монастирям, зараз у Печерському спиталися про диякона, з таких ї таких місць, про отця Венедихта. От їм чернець і каже:
– І вже пом'яніте його за впокой! Він і прийшов немощний, та таки себе не поберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах, чах та от неділь зо дві як і помер. Та ще таки від суєти не збавивсь: вмираючи, просив якомога, щоб йому у труну положити якоїсь землі, що у нього у платку була зав'язана, а платок шовковий, красний, хороший платок, просив положити йому під голови. То як закон запреща монахові такі примхи, то його і не послухали.
Тяжко здохнув Наум, далі доськався його гроба, і, пришедши з Настею, найняли тут по нім панахиду і у граматку свою записали.
Довго, довго стояв Наум над гробом його!… Далі здихнув, перехрестився і каже:
– Дай, господи милосердний, щоб ти там знайшов свою Марусю!…

Пояснення слів

Аєр – повітря
Аз – я
Аки – як
Алтиїї – старовинна російська
монета вартістю три копійки
Аще – якщо

Бабак – степовий гризун, має цінне хутро, з осені до весни впадає в сплячку; нероба, ледар
Баєвий – виготовлений з баї, м'якої бавовняної, рідше вовняної тканини
Бакша – баштан
Баля и траси (баляндраси) – пусті розмови, веселі розповіді про щось незначне, несерйозне
Барда – гуща, яка залишається при виготовленні горілки і йде на годівлю худоби
Ватувати – різати великими шматками
Бебехи – стусани
Безконечні – вид візерунка, схожий на спіраль
Бельбахи – внутрішні органи; тельбухи
Берлин – карета
Бецман – велика, але неповоротка і ледача людина; здоровило, вайло
Бешиха – гостре запалення шкіри
Бих (бисть) – минулий час дієслова бути
Бібка – маленька кулька овечого, заячого посліду; приправа у вигляді кульки
Біржанйк – візник найманого екіпажа. Місце стоянки екіпажа і сам екіпаж називалися біржею
Боярин – товариш молодого,
який є головним розпорядником на весіллі; шафер
Брат у третіх – син троюрідного дядька чи тітки
Бришкати – поводитися чванливо; задаватися
Брус у вати – їсти що-небудь не рідке
Бублейниця – жінка, яка пекла і продавала бублики; галаслива перекупка
Бузувір – зла, жорстока людина; вживається як лайливе слово
Бумажний – бавовняний
Бунчуковий товариш – почесне звання, яким українські гетьмани нагороджували сипів генеральної старшини та полковників. У XVIII ст. це звання надавалось козацькій старшині при виході у відставку

Вал – товсті нитки з клоччя
Вєгеря – вид танцю
Великдень – християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства – Христа
Вержёся – кидається
Вийомка – конфіскація заборонених товарів
Вильоти – відкидні рукава старовинного одягу
Випити на потуху – випити під кінець, на прощання
Вия – шия
Відкупщик (відкупник) – той, хто одержує право за гроші стягати з населення державні податки
Війя – дишло
Вогник – пухирчастий висип на обличчі
Водохреще (хрещення) – церковне свято 19 січня на пам'ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа
Водянчик (водяник) – діжка для води
Возгребіє сотворити – розібрати, розкумекати; розрити
Возклонініє – поклоніння; колінопреклоніння
Возмутйти її розанам и – побити її різками
Вознепщевати на ім'я – осуджувати мене, наговорювати на мене
Волость – у дореволюційній Росії адміністративно-територіальна одиниця, що входила до складу повіту
Волочити колодку – давній звичай, коли жінки у понеділок на масниці чіпляли нежонатим чоловікам обрубки дерева – колодки; чоловік волочив колодку, поки не відкупиться
Вольна – так у першій половині XIX ст. на Слобожанщині називалися шинки, які знаходились за межами міста і мали право на безмитний, вільний продаж горілки, що була в них набагато дешевша, ніж у міських шинках
Ворон – гра, в ній імітується напад ворона на курчат, яких захищає квочка
Восьмуха – міра, що відповідає восьмій частині кварти
Вотщє – даремно
Всує – даремно, марно
Вухналь – спеціальний цвях, яким прибивають підкову до кінського копита, а також підісок до осі

Гиря – брита голова, голова взагалі; вбога, нужденна людина
Говіти – постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя
Голінний – бравий, завзятий
Горлиця – давній український народний танець
Гоцак – український народний
танець, за характером виконання близький до гопака
Граматка – поминальна книга або поминальний список
Гречі (грече) – добре, як слід
Гривня – мідна монета вартістю три копійки (у деяких місцях дві з половиною копійки)
Гриза – грижа
Губернський секретар – цивільний чин 12-го класу, прирівнювався до підпоручика
Губи – гриби
Дамки – гра в шашки
Дати щипки – ущипнути
Двійло – товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними; дишель
Денежка – чверть копійки
Дєсниця – права рука
Десяцьке – податок на десятника (десяцького) – нижчого поліцейського чина на селі, якого вибирали селяни
Дистанція – дільниця якогось поділу
Днєсь – сьогодні
Днище – дошка з отвором, в яку закладали гребінь при прядінні ниток ручним способом
Домінус – пан
Домовини – обряд домовлен-ня перед весіллям про гостей, подарунки тощо
Дондеже – доки
До сина – дуже багато, до біса.
Дрібушки – дрібно заплетені коси; вид руху в українських народних танцях
Дружка – дівчина, яка на запрошення молодої бере участь у весільному обряді
Дулівка – наливка, настояна на грушах-дулях

Єгди – коли
Єдиус – жіноча прикраса у вигляді монети; дукач ъ
Єлико – оскільки, скільки
Єсте – теперішній час від дієслова бути

Жарнївки – круглі білі камінчики, нанизані на нитку, носилися на шиї у вигляді прикраси
Житія – збірник описів життя Людей, яких церква визнає святими
Жлукто – посудина, видовбана з стовбура дерева, в якій золили білизну – парили, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи
Жупан – стародавній верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, поширений серед заможного козацтва та польської шляхти; верхній жіночий одяг переважно з дорогих тканин
Закавраш (закарваш) – одворот на кінці рукава; обшлаг
Закаляти – забруднити, замазати чим-небудь
Залізняк – ливарник або торговець залізними речами
Занєжє – тому що
Запаска – жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру, переважно вовняної, що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки
Заплішити – укріплювати що-небудь, забиваючи клинець (заплішку)
Запола – поділ жіночої сорочки
Заполоч – кольорові бавовняні нитки для вишивання
Засідатель – виборний представник населення, який бере участь у розгляді судової справи
Затого – скоро, от-от
Заушниця – запалення завушних залоз
Збитень – гарячий напій, який готувався з води, меду, прянощів
Збіржа – стоянка візників (збіржаників)
Збудь – вік – старезний
Зді – тут, сюди
Зело – сильно, дуже; літера церковнослов'янського і староруського алфавітів на позначення звука «з»
Зінське щеня – невеликий гризун, що живе під землею, має недорозвинені очі, сховані під шкірою, і зуби, пристосовані для риття землі; сліпець Зовиця – сестра чоловіка Золотий (злотий) – на Правобережній Україні місцева назва монети вартістю 15 копійок.

Ідїжє – де
Іжє – які, що
Іордан – назва церковного свята (19 січня) на пам"ять євангельської легенди про хрещення Ісуса Христа; місце на річці, де в цей день святять воду
Кабака – тютюн Кабатйрка – табакерка Кавалерія – тут: орден К а в'я р – солона риб'яча ікра Калавур – варта, сторожа Каламайка – цупка, густа льняна тканина
Каламар – чорнильниця
Калган – трав'яниста рослина, корінь якої використовують для лікування шлункових хвороб або кладуть у горілку, щоб зробити її запашною
Карватка – кухоль
Кармазин – старовинне дороге темно-червоне сукно
Картацький – картатий, із чотирикутними візерунками, малюнками (про тканину, одяг)
Кварта – міра трохи більша за літр; кухоль
Ке (для одн.), кет є (для мн.) – і уживається як присудкове слово в значенні: дай, подай; як вигук спонукання до дії: ану, анумо; як вигук спонукання в значенні: глянь, дивись
Кибал а – старовинний жіночий головний убір, що має форму півмісяця
Кинути руду – пустити кров
Китайка – первісно – густа шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім – бавовняна тканина, яку виробляли в Росії
Кладі – вантаж
Клечальна неділя – неділя на зелені свята, коли хату, двір прикрашали клечанням – зеленими гілками Книш – вид білого хліба з загорнутими всередину краями
Кобилка – грудна кістка в птахів
Ковінька – палиця з загнутим кінцем
Коєгождо – кожний
Козир-дівка – смілива, спритна, гостра на язик дівчина
Колезький асесор – в дореволюційній Росії – цивільний чин восьмого класу за табелем про ранги
Колико – скільки-небудь
Колода – дерев'яні кайдани на руки, ноги, шию, які в старовину одягали заарештованому
Комісар – в XVIII – на початку ХХ ст. в Росії урядовець, що виконував поліційні функції; пристав
Компот – перекручене капот, жіночий хатній одяг; халат
Копа – п'ятдесят копійок
Кораблик – очіпок з дорогої, часто золототканої тканини на твердій основі, формою нагадує кораблик, човен
Коренити – ущипливо, дошкульно докоряти, сильно лаяти
Корогва – прикріплене до довгого держака полотнище з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу
Костити – дуже лаяти
Кострубонько (кбструб) – весняна танкова гра дівчат; в східнослов'янській міфології – втілення весни, родючості
Коцарювати – виготовляти та продавати килими (коци)
Красна бумажка – десять карбованців
Крёймах – гладенький, переважно заокруглений камінець, який діти використовують для гри
Крилас – у церкві підвищене місце для хору, читців праворуч і ліворуч від середніх дверей вівтаря
Куликати – пити (горілку, вино тощо)
Куна – залізна скоба, прибита в церкві, в яку вкладали руку жінки, караючи її за порушення правил пристойності
Кунпанія – компанія
Кунтуш – верхній розпашний чоловічий і жіночий одяг заможного українського населення XVI – XVIII ст.
Купно – разом
Кухва – бочка; глек

Лабети – міцні великі руки; лапи; пастка
Лебєдаха – бідолаха
Лепорт – рапорт
Лепський – гарний
Липина – тріски
Личман – пастух овець
Ліпо єсть – годиться, варто
Лоск – тут: безладдя
Лоском лежати – бути неприбраним, неупораним
Лотоки – канали на водяному млині, греблі, якими тече вода
Лунь – хижий птах родини яструбиних із сірувато-білим пір'ям у самців
Люстриновий – пошитий з люстрину – вовняної
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16